Методичні рекомендації щодо викладання української мови у 2018/2019 навчальному році
Методичні рекомендації щодо викладання української мови у 2017/2018 навчальному році
У 2018/2019 навчальному році вивчення української мови здійснюватиметься за такими програмами:
у 5 – 9 класах за навчальною програмою: Українська мова. 5 – 9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 №804);
у 10 класі – за новими навчальними програмами (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407;
в 11 класі – за навчальними програмами, затвердженими наказом МОН України від 28.10.2010 № 1021, крім рівня стандарту; рівень стандарту – зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 14.07.2016 № 826.
Навчальні програми розміщені на офіційному сайті МОН України за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi.
Нові навчальні програми для 10 класу відповідають засадничим положенням Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392), ключовим положенням концепції «Нова українська школа».
Документ розроблено з урахуванням завдань сучасної мовної освіти, модернізаційних процесів в освітньому просторі України, особливостей шкільного предмета «Українська мова» й потреб сучасних школярів.
Змістові компоненти представлені чотирма лініями: мовною, мовленнєвою, діяльнісною й соціокультурною, що дають змогу комплексно реалізувати завдання шкільної мовної освіти. Особливістю програми є її особистісно орієнтоване й компетентнісне спрямування. Відповідно результативну частину презентовано у вигляді елементів, що формують ключові й предметні компетентності, а саме: знаннєвий, діяльнісний, ціннісний, емоційний і поведінковий компоненти.
Зміст мовної лінії, зокрема програми рівня стандарту, визначають теми, знання яких сприяє формуванню мовної культури й мовної грамотності, забезпеченню функційності знань, узагальненню вивченої теорії в 5 – 9 класах, а саме: лексична, орфоепічна, орфографічна, морфологічна, синтаксична, пунктуаційна і стилістична норми.
У мовленнєвій лінії подано перелік рекомендованих видів роботи, які дають змогу учням реалізувати здобуті знання на практиці. Ці види роботи забезпечують повноцінний мовленнєвий розвиток старшокласників, адже комплексно охоплюють формування всіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письма). Системний підхід до розвитку мовлення учнів не передбачає виділення окремих годин на традиційні для 5 – 9 класів аудіювання, читання мовчки та вголос, перекази, твори тощо, оскільки ці види роботи передбачено на кожному уроці. Учитель може на власний розсуд змінювати запропоновані теми й види роботи, але водночас прагнути протягом року рівною мірою приділяти увагу розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності.
Заміна розділу «Зв’язне мовлення» розділом «Практична риторика» умотивована віковими особливостями й потребами учнів виходити на вищий рівень практичного володіння мовою, що спроможна забезпечити риторика як теорія й практика ефективного мовлення.
Наскрізні змістові лінії, заявлені в програмі, є засобом інтегрування навчального змісту, корелюються з окремими ключовими компетентностями й сприяють формуванню ціннісних і світоглядних орієнтацій учня, що визначають його поведінку в життєвих ситуаціях.
Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм такого виду письмових робіт, як есе, спрямованого на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення в них інтересу до навчання предмета, розвиток особистості, критичного мислення, лінгвокреативності.
Есе – самостійна творча письмова робота, прикметною ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
Види есе:
| Вільне | Формальне |
| Ознаки:
– невеликий обсяг (7-10 речень);
– вільна форма і стиль викладу;
– довільна структура;
– обов’язкова вимога: наявність позиції автора.
| Ознаки:
– дотримання структури тексту,
– наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки);
– обґрунтування (аргументування) тези.
|
Вільне есе обмежене в часі (5 – 10 і 10 – 15 хв.). До нього доцільно вдаватися на кожному уроці й на різних етапах його: цілевизначення, закріплення, рефлексії тощо.
Для написання формального есе виділяють більше часу: від 20-ти до
45-ти хвилин.
45-ти хвилин.
Види формального есе:
- інформаційне (есе-розповідь, есе-визначення, есе-опис);
- критичне;
- есе-дослідження (порівняльне есе, есе-протиставлення, есе причини-наслідку, есе-аналіз).
Вимоги до формального есе
- Обсяг – 1 – 2 сторінки тексту (800 – 1000 слів).
- Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
- Кожен абзац есе розкриває одну думку.
- Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
- Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
- Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
- Есе повинно містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Розподіл годин між розділами
Зазначаємо, шо вказаний у навчальних програмах розподіл годин між розділами вважається орієнтовним. У разі потреби вчитель має право самостійно змінювати обсяг годин у межах розділу, а також послідовність вивчення розділів.
Кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови
Звертаємо увагу на кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в закладах загальної середньої освіти з українською мовою навчання.
Фронтально оцінюються диктант, письмовий переказ і письмовий твір (навчальні чи контрольні види робіт), мовні знання й уміння, запис яких здійснюється на сторінці класного журналу «Зміст уроку».
Індивідуально оцінюються говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос. Для цих видів діяльності не відводять окремого уроку, проте визначають окрему колонку без дати на сторінці класного журналу «Облік навчальних досягнень».
У І семестрі проводять оцінювання двох видів мовленнєвої діяльності (усний переказ, діалог). У ІІ семестрі – оцінювання таких видів мовленнєвої діяльності, як усний твір і читання вголос, що здійснюється в 5 – 9 класах.
Результати оцінювання говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос протягом семестру виставляють у колонку без дати й ураховують у семестрову оцінку.
Повторне оцінювання із зазначених видів мовленнєвої діяльності не проводять.
Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань, визначених учителем (тести, диктант тощо) залежно від змісту матеріалу, що вивчається.
Тематичні і семестрові оцінки
Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт. До прикладу, під час вивчення теми «Вступ. Повторення та узагальнення вивченого», яка охоплює 10 уроків, учень 7 класу отримав 5 оцінок: 3 поточні (6,7,6), а також оцінки за зошит (8) і контрольну роботу(7). Бали додають і ділять на кількість: (6+7+6+8+7):5=7 б.
Семестрову – на основі тематичного оцінювання та результатів оцінювання певного виду діяльності: говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) або читання вголос. Наприклад, учень отримав бали 6, 7, 7 за три тематичні, а також 7 б. за діалог і 6 б. за усний переказ. Виводячи семестровий бал, їх додають і ділять на 5: (6+7+7+7+6):5=7б.
Якщо дитина прохворіла частину семестру, пропустила, наприклад, одну тематичну, не має оцінки за якийсь вид мовленнєвої діяльності, то оцінка за семестр виводиться на розсуд учителя в залежності від динаміки особистих навчальних досягнень учня (учениці), важливості пропущеної теми чи теми, за яку учня (ученицю) атестовано, – (тривалість вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу). За таких умов оцінка за семестр може бути такою, як тематична (якщо вона одна), або знижена на кілька балів (на розсуд учителя) .
Фронтальні види контрольних робіт
Форми контролю
|
5
|
6
|
7
|
8
|
9
| |||||
І
|
ІІ
|
І
|
ІІ
|
І
|
ІІ
|
І
|
ІІ
|
І
|
ІІ
| |
Перевірка мовної теми
|
4
|
4
|
4
|
4
|
3
|
3
|
2
|
2
|
2
|
2
|
Письмо:
переказ
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
твір
|
–
|
1
|
–
|
1
|
–
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
Правопис:
диктант
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
1
|
Фронтальні види контрольних робіт (10–11класи)
(рівень стандарту, академічний рівень)
Форми контролю
| ||||||
10
|
11
| |||||
І
|
ІІ
|
І
|
ІІ
| |||
Перевірка мовної теми
|
2
|
2
|
2
|
2
| ||
Письмо:
переказ
|
1
|
1
|
1
|
1
| ||
твір
|
1
|
-
|
1
|
-
| ||
Правопис:
диктант
|
1
|
1
|
1
|
1
| ||
Фронтальні види контрольних робіт 10–11 класи
(філологічний напрям: профіль – українська філологія)
Форми контролю
| ||||||
10
|
11
| |||||
І
|
ІІ
|
І
|
ІІ
| |||
Перевірка мовної теми
|
3
|
3
|
3
|
3
| ||
Письмо:
переказ
|
1
|
1
|
1
|
1
| ||
твір
|
1
|
1
|
1
|
1
| ||
Правопис:
диктант
|
1
|
1
|
1
|
1
| ||
У таблицях зазначено мінімальну кількість фронтальних видів контрольних робіт, учитель на власний розсуд має право збільшувати цю кількість, залежно від рівня підготовленості класу, здібностей конкретних учнів, умов роботи тощо.Оцінка за контрольний твір з української мови та переказ є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи (надпис у колонці «Твір», «Переказ» не робиться). Акцентуємо увагу на проблемних питаннях, що виникають під час оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови:допущені позиційні помилки (чергування у-в, і-й) визначаються як орфографічні (під час перевірки власних висловлень ЗНО це питання уніфіковано);у разі відсутності учня на одному зі спарених уроків під час написання контрольного твору, переказу рекомендуємо давати йому індивідуальне завдання, визначене вчителем. Зазначене завдання виконується учнем під час уроку.Кількість робочих зошитів з української мови за класами:
Методичні рекомендації щодо викладання української літератури у 2018/2019 навчальному році
Методичні рекомендації щодо викладання української літератури у 2018/2019 навчальному році
У 2018/2019 навчальному році вивчення української літератури в 5 – 9 класах здійснюватиметься за навчальною програмою: Українська література. 5 – 9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2013 зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 №804;
у 10 класі – за новими навчальними програмами (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407;
в 11 класі – за навчальними програмами, затвердженими наказом МОН України від 28.10.2010 № 1021, крім академічного рівня та рівня стандарту, затверджених наказом МОН України від 14.07.2016 № 826.
Навчальні програми розміщені на офіційному сайті МОН України за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi.
Нові програми для 10 класу створено на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392), ключовим положенням концепції «Нова українська школа»; структуровано за окремими тематичними розділами й підрозділами.
Зміст навчального матеріалу передбачає текстове вивчення творів, що виділені напівжирним шрифтом, інші ж лише називаються для допомоги вчителеві під час вивчення певної теми. Крім того, для осучаснення змістового компонента, актуалізації компетентнісного підходу, надання вчителеві методичної допомоги під час вивчення програмових тем запропоновано рекомендаційну рубрику «Мистецький контекст» (МК).
Вивчення української літератури також відбувається із залученням міжпредметних зв’язків – МЗ (українська мова, історія, зарубіжна література, образотворче мистецтво, музика тощо).
Звертаємо особливу увагу на те, що запропонована кількість годин на вивчення кожного розділу чи підрозділу є орієнтовною, учитель може її перерозподіляти на власний розсуд. Резервний час учитель може використовувати також довільно, зокрема для збільшення кількості годин на вивчення окремого твору, для уроків розвитку мовлення, контрольного оцінювання, творчих та інших робіт (екскурсій, диспутів, семінарів тощо).
Запроваджено (*) – для творів, які не є обов’язковими, їх можна розглядати додатково, за вибором учителя, наявністю часу або самостійно.
Наприкінці програми для кожного класу подано орієнтовні списки літератури для додаткового (самостійного) читання.
У навчальній програмі профільного рівня передбачено вивчення творів літератури народів України, передовсім кримських татар. Також важливим компонентом програми є «Читацький практикум», спрямований на формулювання практичних навиків усних і письмових роздумів над прочитаним у різних стильових формах.
З метою рівномірного розподілу навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю з української літератури (за класами). Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель-словесник на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовленості учнів, особливостей класу тощо.
Обов’язкова кількість видів контролю з української літератури у 5–9 класах
| Класи | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |||||
| Семестри | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ |
| Контрольні роботи у формі: | 2 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 |
| · контрольного класного твору; | – | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| · виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо) | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| Уроки розвитку мовлення*
(у+п)
| 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| · Уроки позакласного читання | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| Перевірка зошитів | 4 | 5 | 4 | 5 | 4 | 5 | 4 | 5 | 4 | 5 |
Обов’язкова кількість видів контролю з української літератури у 10 класі
| Семестри | І | ІІ | І | ІІ |
| Рівні | стандарту | профільний | ||
| Контрольні роботи у формі: | 3 | 3 | 3 | 3 |
| · контрольного класного твору*; | 1 | 1 | 1 | 1 |
| · виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання) | 2 | 2 | 2 | 2 |
| Уроки розвитку мовлення** | 2 (у+п) | 2 (у+п) | 2 (у+п) | 2 (у+п) |
| Уроки позакласного
читання
| 1 | 1 | 2 | 2 |
| Перевірка зошитів | 4 | 5 | 4 | 5 |
Обов’язкова кількість видів контролю з української літератури в 11 класі
| Семестри | І | ІІ | І | ІІ |
| Рівні | стандарту, академічний | профільний | ||
| Контрольні роботи у формі: | 3 | 3 | 4 | 4 |
| 1 | 1 | 1 | 1 |
| · виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання) | 2 | 2 | 3 | 3 |
| Уроки розвитку мовлення** | 2 (у+п) | 2 (у+п) | 2 (у+п) | 2 (у+п) |
| Уроки позакласного
читання
| 1 | 1 | 2 | 2 |
| Перевірка зошитів | 4 | 5 | 4 | 5 |
*Контрольні класні твори пропонуємо давати у формі есе, міні-творів щодо розкриття певної проблеми чи образу програмового тексту тощо. Це розвиватиме самостійне творче мислення учнів і дасть їм можливість виконати роботу протягом одного уроку.
**У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – письмового. Умовне позначення в таблиці – (у + п).
Рекомендуємо оцінку за письмовий вид роботи виставляти всім учням, за усний – кількості учнів, які відповідали протягом уроку.
Оцінку за ведення зошита з української літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної. Під час оцінювання зошита з української літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог орфографічного режиму). У разі відсутності учня на уроці протягом місяця рекомендуємо в колонці за ведення зошита зазначати н/о (нема оцінки).
Оцінка за контрольний твір з української літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють у колонці з датою написання роботи. Надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.
Оцінку за читання напам’ять поетичних або прозових творів з української літератури виставляють у колонку без дати з надписом «Напам’ять».
Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання: журнали «Дивослово», «Українська мова і література в школі», «Українська мова і література в школах України», «Українська література в загальноосвітній школі», газету «Українська мова та література».
Навчальна та методична література з української мови, рекомендована МОН України, зазначена в Переліку навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, що розміщений на офіційних сайтах МОН України, Інституту модернізації змісту освіти.
Календарно-тематичне планування з української літератури 10 клас
(профільний рівень)
І семестр
Пор.№
|
Зміст програмового матеріалу
|
Дата
|
Примітки
|
Вступ
|
|||
1.
|
Вступ. Література як одна з форм естетичного
освоєння дійсності. Взаємодія літератури та інших видів мистецтва. Діалогічні
взаємини автора і читача.
|
||
2.
|
Читацький практикум. Читання та його види. Особливості читання в
добу цифрових технологій. Діалогічне прочитання художнього твору.
|
||
3.
|
Читання та його види.
Особливості читання в добу цифрових технологій. Діалогічне прочитання
художнього твору.
|
||
4.
|
Реалізм як
літературно-мистецький напрям у європейській та українській літературі. Етапи
становлення. Реалізм як художній метод відтворення дійсності. Головні риси
реалізму як методу. Суспільно-історичний контекст
становлення й розвитку
реалізму другої пол. ХІХ ст.
|
||
5
|
Літературні напрями і стилі
давньої і нової української літератури XI – першої половини XIX ст.:
світоглядні й естетичні засади, провідні жанри.
|
||
6.
|
Повторення вивченого.
Чинники зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів. Питання періодизації літератури. Особливості
періодизації української літератури
(основні риси). Стильові особливості
літературних періодів.
|
||
Українська література ІІ пол. ХІХ ст.
|
|||
7.
|
Реалізм в українській літературі
70–90-х років ХІХ ст. (І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, І.
Франко): відображення життя у формах самого життя. Ідейні й моральні пошуки особистості,
спроби розв’язати
суперечність між ідеалом
та соціальною дійсністю.
|
||
8.
|
Жанрова і тематична різноманітність.
Оновлення художніх засобів. Поняття про художній тип. Українська література
70–90-х років ХІХ ст. в загальноєвропейському та світовому контексті.
|
||
9.
|
Іван Нечуй-Левицький.
Життя митця і його творчість як новий імпульс української літератури
(І.Франко: «Колосальне всеобіймаюче око України»).
|
||
10.
|
РМ (у). Усний переказ епізоду повісті «Кайдашева
сім’я».
|
||
11.
|
Колоритні людські
характери в повісті.
|
||
12.
|
«Кайдашева сім’я» – соціально-побутова
повість-хроніка. Реалізм твору, сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків
і дітей. Порівняльна характеристика образів повісті.
|
||
13.
|
Українська ментальність, гуманістичні
традиції народного побуту й моралі.
|
||
14
|
Ствердження цінностей
національної етики засобами комічного. «Сміх крізь сльози» як ідейна
домінанта твору. Сценічне життя повісті.
|
||
15
|
ПЧ І. Нечуй-Левицький «Гетьман Іван Виговський»
|
||
16.
|
Контрольна робота. Вступ.Творчість І. Нечуя-Левицького
|
||
17.
|
Панас Мирний. Огляд життя
і творчості.
|
||
18.
|
Читацький практикум. Прозовий епічний твір великої форми. «Ключі»
до прочитання. Лист другу про прочитане
|
||
19.
|
Значення творчості Панаса
Мирного для розвитку української літератури.
|
||
20.
|
«Хіба ревуть воли, як ясла
повні?» ‒ перший соціально-психологічний роман в українській літературі.
Особливості композиції роману:
хронологічна послідовність
та історичні відступи.
Проблематика твору.
|
||
21.
|
РМ (п) Складання анкети головного героя роману «Хіба ревуть воли, як ясла
повні?».
Характеристика інших персонажів роману.
|
||
22.
|
Вихід героя за рамки «родинного
кола». Психологічне дослідження формування характеру, духовний злам Чіпки під
впливом соціальних обставин.
|
||
23.
|
Особливості стилю письменника:
епічність, ритмічність прози, реалістичність зображення психології
персонажів, майстерність пейзажів.
|
||
24.
|
Контрольний твір за творчістю Панаса Мирного
|
||
25.
|
Література рідного краю
|
||
26.
|
Контрольна робота за творчістю Панаса Мирного
(різнорівневі завдання)
|
||
Драматургія і театр ХІХ ст.
|
|||
27.
|
Тяглість драматургічної
традиції в Україні. Шкільна драма XVIII ст. Інтермедії. Вертепна драма. Драматургія І половини ХІХ століття.
Народна драма
І. Котляревського.
|
||
28
|
Новаторський характер української
драматургії другої половини XIX ст.
Соціально-побутові та
історичні драми й комедії М. Кропивницького, М. Старицького, Івана
Карпенка-Карого, Панаса Мирного та ін.
Родина Тобілевичів і український театр. Зв’язок театру з музикою, сценічними
декораціями, одягом тощо.
|
||
29
|
Життєвий і творчий шлях
Івана Карпенка-Карого. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність
творів: трагікомедії («Сто тисяч», «Мартин Боруля»), сатирична комедія
(«Хазяїн»), соціально-психологічна драма («Безталанна»), історична трагедія
(«Сава Чалий»). Івана Карпенко-Карий і «театр корифеїв». Драматургічне новаторство
письменника.
|
||
30
|
Розвиток драматургії:
соціально-побутові та історичні драми і комедії М. Старицького, М.
Кропивницького, Панаса Мирного та ін. (оглядово).
|
||
31.
|
Створення професійного театру
в Галичині (1864). Перша народна артистка України Марія Заньковецька. Роль
професійного театру у розвитку національної культури.
|
||
32
|
«Мартин Боруля» .
Проблематика зміни соціальної ролі і статусу, яка не пов’язана з походженням людини.
Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф
про краще життя.
Підміна особистісних етичних цінностей (чесності,
порядності, працелюбства) становою
належністю.
|
||
33
|
Комедія «Хазяїн». Головний
конфлікт комедії – суперечності суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами,
а більшість – жебраками. Терентій Пузир як утілення некерованого прагнення
накопичення матеріальних статків. Мамона («багатство, земні блага») як тема,
ідея і головний персонаж комедії.
|
||
34
|
Морально-етичні конфлікти
в родині Пузиря. Соціальний конфлікт між мільйонером та його працівниками,
наймитами. Проблема соціально відповідального
підприємництва. Позачасовіть
проблематики комедії. Сучасна інтерпретація. Сценічне життя комедії в сьогоденні. Значення творчості Івана Карпенка-Карого.
|
||
35
|
РМ(п) Письмовий твір «Ідейно-тематичний зміст комедії І. Карпенка-Карого
«Мартин Боруля»
|
||
36
|
Борис Грінченко. Письменник,
педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист,
громадсько-культурний діяч. Б.
Грінченко як редактор «Словаря української мови». Педагогічна діяльність Б.
Грінченка, зокрема у Всеукраїнській вчительській спілці. Роль товариства «Просвіта»
у суспільно-політичному житті України.
|
||
37
|
Аналіз поезій «Доки?», «До
народу», «До праці».
|
||
38
|
«Без хліба» ‒ морально-етична
проблема на межі голоду рідних і порушення заповіді «не укради» в образі
селянина Петра; почуття власної гідності «маленької людини» ‒ образ дружини
Горпини як носія етичних чеснот; образ сільської громади, яка зрозуміла
зізнання Петра, як мудрого й гармонійного середовища у вирішенні
морально-етичних проблем; особливості реалістичного письма у розкритті соціальних
проблем та душевного стану героя. «Сам
собі пан» ‒ маніфест людської гідності. Засоби типізації образу селянина
Данила. Реалістичність зображення. Актуальність проблематики оповідання.
|
||
39
|
Читацький практикум. Ліричний (ліро-епічний) твір. «Ключі» до
прочитання. Рецензія як одна з форм читацьких рефлексій.
|
||
40
|
«Моє щастя» ‒ життєве і мистецьке
кредо автора; маніфест щирих почуттів і відданої праці своєму народові як
істинні цінності митця. «Весняні сонети» ‒ ідея єдності природи і душевного
стану людини; образ весняної оновленої природи як символічна паралель із
надіями в житті ліричного героя. Образи
природи як психологічний
паралелізм у літературі романтизму та реалізму.
|
||
41
|
Контрольна робота. Творчість І. Карпенка-Карого, Б.
Грінченка (тестування).
|
||
Українська література кін. ХІХ – поч..
ХХ ст.
|
|||
42
|
Характеристика змін у
суспільно-політичному і культурному
житті. Основні тенденції розвитку української
літератури: неонародницька (С. Васильченко, В. Самійленко, Б. Грінченко, А.
Тесленко) і модерністська (П. Карманський, М. Яцків, М. Черемшина, М.
Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська, В. Винниченко та ін.) течії. Герой української літератури 10-х років ХХ
століття: традиційне і новаторське.
|
||
43
|
Модернізм як естетична революція
та етапність у розвитку самого поняття мистецтва. Мистецтво як окремішня дійсність
(модерністське гасло «мистецтво для мистецтва»). Модернізм як соціальне бунтарство: ідеї
емансипації, ніцшеанства (вдосконалення людини через зміцнення духу і
волі), проникнення в
глибини психології людини.
|
||
44
|
Модернізм як розрив із
традицією класичної літератури – пошук нових виражальних засобів: жанри,
символічні образи, тип оповіді. Імпресіонізм, експресіонізм, символізм,
неоромантизм як різні напрями модернізму.
Модернізм у живописі, архітектурі,
вжитковому мистецтві.
|
||
45
|
Іван Франко. Важливі етапи
життєвого і творчого шляху І. Франка. Багатогранність громадської і творчої
діяльності. Вплив І. Франка на культурне і політичне життя в Україні. Епістолярії
про І. Франка.
|
||
46
|
Тематична і жанрова
різноманітність поезії І. Франка. Шлях І. Франка до модернізму. «Поетична
суперечка» з М. Вороним. (Послання М. Вороного «Іванові Франкові»). Ліричний
герой громадянської лірики І. Франка – борець проти соціального і національного
гноблення («Каменярі», «Земле моя, всеплодющая мати»).
|
||
47
|
Патріотизм, національна
ідея в поезії «Україна» зі збірки «З вершин і низин». «Декадент» – поетичне
кредо І. Франка. Присвята В. Щурату. Вираження життєствердної позиції ліричного
героя-митця.
|
||
48
|
Поема «Мойсей» – філософське
осмислення історичного шляху українського народу. Віра в його щасливе
майбутнє. Проблематика твору.
РМ (у) Алегоричність образу Мойсея.
|
||
49
|
Збірка «Зів’яле листя» –
«лірична драма». Широка емоційна гама почуттів ліричного героя, утвердження
невмирущості людських почуттів, піднесення чистого й безкорисного кохання
(«Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...»). Домінантні
образи поезії. Значення інтимної
лірики у творчості І. Франка.
|
||
50
|
Виразне читання. Пролог до поеми ‒ заповіт Франка українському
народові. Елементи автобіографізму та авторефлексії у творі.
|
(напам’ять «Пролог»)
|
|
51
|
«Легенда про вічне життя».
Змістовий зв’язок твору із поезією збірки «Зів’яле листя». Драматизм людських
стосунків, роздуми про взаємність кохання.
|
||
52
|
Урок виразного читання. Декламування поезій І. Франка.
|
(поезія
напам’ять )
|
|
53
|
Оповідання «Сойчине
крило». Синтез епосу, лірики і драми. Випробування героїв першим коханням.
Пристрасть і бажання виправити помилку життєвого вибору спокійного усталеного
життя та холодного «естетства».
|
||
54
|
Зв’язок психологічної колізії
новели із проблемою гри та природності. Психологічна трансформація персонажа
як ствердження того, що людина може залишатись гідною свого імені.
|
||
55
|
Франко-перекладач. Переклади
творів давньогрецьких поетів, Мільтона, Байрона, Ґете, Гайне, Гюґо,
Міцкевича.
|
||
56
|
ПЧ. І. Франко. «Перехресні стежки».
|
||
57
|
«Украдене щастя» ‒
соціально-психологічна драма. Найвизначніший сценічний твір Франка. Сюжет
драми, головні герої, конфлікт у творі, проблематика.
|
||
58
|
Внутрішня й міжособистісна
гармонія особистості як ідейна домінанта твору. Глибина почуттів і драма
героїв. Соціальні витоки особистої драми. Засоби художнього вираження почуттів.
Сценічне життя драми. Богдан Ступка у ролі Миколи у постановці Київського
драматичного театру імені Івана Франка.
|
||
59
|
Читацький практикум.
Соціально-психологічна драма. «Ключі» до прочитання. Рецензія на театральну
постановку драматичного твору.
|
||
60
|
Творчість І. Франка в загальноєвропейському
і світовому контекстах.
|
||
61
|
Контрольна робота. Прозова і драматургічна творчість І. Франка (розгорнуті відповіді на
запитання).
|
||
62
|
Читацький практикум. Соціально-психологічна драма. «Ключі» до
прочитання. Рецензія на театральну постановку драматичного твору.
|
||
63
|
Літератури рідного краю
|
||
64
|
Повторення та узагальнення
вивченого.
|
ІІ семестр
Пор.№
|
Зміст програмового матеріалу
|
Дата
|
Примітки
|
65
|
Риси модернізму в
літературі: особлива увага до внутрішнього світу особистості, розуміння
літератури як вищого знання, що здатне проникати в глибини існування
особистості.
|
||
66
|
Імпресіонізм творчості М.
Коцюбинського, М. Черемшини, В. Винниченка.
|
||
67
|
Формування художнього
світогляду М. Коцюбинського – від реалізму до модернізму.
|
||
68
|
Михайло Коцюбинський.
Загальний огляд життя і творчості. «Intermezzo» -
яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського. Жанрова
особливість твору: новела з ознаками «поезії в прозі».
|
||
69
|
Нові художні принципи
зображення героя – від знаковості сюжету до знаковості мікрообразу – його
смислотворчої сутності, де панує слово та почуття персонажа, суб’єктивне
бачення себе та навколишнього світу.
|
||
70
|
Зіставлення двох світів:
людського, дисгармонійного, смертоносного, і гармонійного, досконалого,
життєствердного світу природи. Зображення природи як засобу відтворення
психологічного стану героя.
|
||
71
|
Фізичне та душевне
одужання героя, його наснага до активної праці та боротьби. Поетика
імпресіонізму у повісті. Глибокий ліризм новели, символізм. Колір як
композиційний чинник у новелі.
|
||
72
|
«Тіні забутих предків»:
«весь світ був як казка повна чудес, таємнича, цікава й страшна». Краса
рідної землі, гармонія людини і природи. Поєднання фантастичного та реального
у творі. Поезія народних звичаїв, вірувань, обрядів, їхній вплив на життя
гуцулів.
|
||
73
|
Система образів твору.
Образи-символи як засоби індивідуалізації героїв. Самобутність модерної
поетики повісті.
|
||
74
|
Кохання Івана та Марічки,
їхнє світовідчуття і світоуявлення.
|
||
75
|
Ідея незнищенності
духовного начала в житті. Фольклорне тло твору. Художньо-стильові особливості
повісті. Екранізація повісті. Творча особистість Сергія Параджанова та Івана
Миколайчука.
|
||
76
|
Експресіонізм ‒ літературно-мистецький
напрям, для якого характерні посилена
увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському
світосприйнятті, нервова збудженість та фрагментарність оповіді,застосування
символів, гротеску,
поєднання протилежного тощо. Морально-етична
проблема «провини і покари» у художньому вираженні експресіоністів.
Експресіонізм у творчості
В. Стефаника, О. Турянського.
|
||
77
|
Василь Стефаник. Головні
етапи життя і творчості. Особливості художнього світогляду письменника. Новела
«Камінний хрест» – український екзистенційний вибір між життям і смертю як в
особистому, так і в національному вимірах. Образ Івана Дідуха.
|
||
78
|
Довершеність художньої
форми. Багатство мови, мистецтво
деталі. Символи в новелі.
|
||
79
|
Читацький практикум.
Літературний блог як форма як форма рефлексії над прочитаним.
|
||
80
|
«Новина» ‒ новела, яка
вражає силою емоційного напруження та драматизму. Специфіка типізації образу Гриця
Летючого. Художні засоби для розкриття
внутрішнього світу героя.
Особливості композиції новели.
|
||
81
|
Контрольна робота за творчістю М. Коцюбинського, В. Стефаника.
|
||
82
|
Читацький практикум.
Імпресіоністичний твір. «Ключі» до прочитання.
РМ (п) Есе як форма рефлексії про прочитане (письмовий твір.)
|
||
83
|
Значення творчої спадщини
М. Коцюбинського та В. Стефаника для
розвитку української літератури, її ролі у загальноєвропейському контексті.
|
||
Неоромантизм в українській літературі.
Творчість О. Кобилянської, Лесі Українки
|
|||
84
|
Неоромантизм як
заперечення прози «Міщанського» життя, втілення мрії про сильну, мужню
особистість, яка утверджує себе в протистоянні їз суспільною дійсністю.
Стильові особливості неоромантизму.
|
||
85
|
Ольга Кобилянська. Огляд
життя і творчості. Особливості світобачення і світосприйняття письменниці.
Проблематика, ідеї, жанрова палітра творчості.
|
||
86
|
Тема мистецтва та його
впливу на людину, доля талановитого митця в новелі «Valse melancolique». Жінка
як взірець нового типу героя.
|
||
87
|
Три жіночі образи як три
тенденції модерної емансипації. Естетизм
як життєва програма Софії та Ганнусі. Особливості еволюції життєвого кредо
Марти.
|
||
88
|
Особливості композиції та
образно-символічної системи новели. Елементи автобіографізму у творі. Синтез
мистецтв у новелі як композиційний прийом і художній образ.
Виразне читання напам′ять.
|
(вивчити напам’ятьуривок
з новели)
|
|
89
|
«Людина» - перший твір в
українській літературі з розкриття ідей емансипації. Тема долі освіченої
дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища.
|
||
90
|
Образ Олени Ляуфлер.
Особливості характеротворення. Творча манера і стиль автора.Ідеї ніцшеанства
у творчості письменниці.
|
||
91
|
ПЧ. О. Кобилянська. Майстерне змалювання картин природи, виступ на її
захист у новелі «Битва».
|
||
92
|
Автобіографізм новели “Impromtu phantasie”.
Становлення особистості, цілеспрямованої й цілісної натури. Образ ліричної
героїні новели-роздуму.
|
||
93
|
Життєвий і творчий шлях
Лесі Українки. Основні мотиви поетичної творчості, її неоромантичний струмінь.
|
||
94
|
Вітаїстична сила, щирість
почуттів ліричного героя Лесі Українки – сильної особистості, яка шукає
розв’язання найгостріших духовних проблем життя.
|
||
95
|
Громадянська лірика. Урок
виразного читання віршів Лесі Українки.
|
||
96
|
Утвердження поетичного
слова як могутнього засобу у визвольній боротьбі («Слово, чому ти не твердая
криця…»). Особливості поетичного стилю письменниці, її новаторство у галузі
ритміки, строфіки.
|
||
97
|
Утвердження незламності
духу і віри людини в життєвих випробуваннях, змаганні з долею у віршах «Мріє,
не зрадь!», «Contra spem spero!». Алегоричні образи поезій.
Романтичний пафос. Афористичність мови.
|
||
98
|
Новаторство Лесі Українки
в драматургії, її інтерпретації образів світової літератури. Драма-феєрія
«Лісова пісня». Оригінальність жанру. Фольклорно-міфологічна і філософська
основа твору.
|
||
99
|
Єдність трьох світів –
композиційна особливість «Лісової пісні».
|
||
100
|
Романтично-міфологічний
образ Мавки. Роздвоєність душі Лукаша.
|
||
Бездуховність і байдужість
до краси в образах Килини та матері Лукаша.
|
|||
101
|
«Кассандра» - новаторство
в жанрі драматичної поеми. Авторська інтерпретація образу Кассандри –
античної віщунки.
|
||
102
|
Етичні, психологічні
переживання особистості у час вибору – наскрізна ідея драми. Елементи
автобіографізму у творі.
|
||
103
|
ПЧ. Драматична поема «Одержима», її біблійна основа. Утвердження високої
одержимості духу ліричної героїні в особі Міріам.
|
||
104
|
Творчість Лесі Українки в
контексті української і західноєвропейської літератури.
|
||
105
|
Читацький практикум.
Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів. Відгук про твір, перекладений
українською (І. Франка, Лесі Українки та інших).
|
||
106
|
РМ. Контрольний твір (за творчістю О. Кобилянської та Лесі
Українки).
|
||
107
|
Символізм як різновид
модернізму. Ідейна настанова – вихід за межі буденності, прагнення «не
описати, а оспівати стан душі» (М. Вороний). Філософська основа (оглядово). Ж.
Мореас, «Маніфест символізму» (1886).
|
||
108
|
Угрупування «Молода муза»,
«Українська хата» (М. Вороний, Олександр Олесь, Д. Загул, П. Тичина та ін.) Піднесення
конкретного образу до рівня символу. Ідея самоцінності мистецтва.
Витонченість поетичної форми.
|
||
109
|
Володимир Винниченко –
громадський і політичний діяч. Загальна характеристика творчості:
проблематика, жанрове
розмаїття, стильові
особливості.
|
||
110
|
Новела «Момент» (Із оповідань
тюремної Шехерезади). Філософський зміст, проблематика. Імпресіоністична
манера письма автора. Особливості композиції.
|
||
111
|
Символічні образи. Ідея
цінності почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
|
||
112
|
РМ (у). Усний твір-характеристика персонажа новели
«Момент»
|
||
113
|
Павло Тичина. Поетична
спадщина П.Тичини – одна з вершин української поезії ХХ століття. Трагізм
життєвого і творчого шляху митця у тоталітарній системі. Жанрово-стилістичне
багатство, ідейно-художнє новаторство митця.
П. Тичина – найбільший модерніст
20-х років ХХ століття. Особлива поетика Тичинівського вірша: мелодика слова
і музики.
|
||
114
|
Збірка «Сонячні кларнети»
‒ подія європейського масштабу. Художнє осягнення ліричним героєм гармонії
світу і дисонансів революційної дійсності в збірці «Сонячні кларнети». Єдність
природи, почуттів людини й музики у поезіях «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як
липа шелестить...», «Пастелі».
|
||
115
|
«Пам’яті тридцяти» ‒ збірний
образ ліричного героя. Історична основа поезії. Образно-символічне вираження
ідеї твору.
|
||
116
|
Глибина почуттів ліричного
героя у поезії «О панно Інно…» та художні засоби вираження.
Василь Стус про Павла Тичину: «Феномен
доби (сходження
на Голгофу слави)»
(оглядово).
|
||
117
|
Симфонія «Сковорода».
Історія написання твору. Сковородинівська барокова традиція в українській літературі.
Жанрове новаторство. Афористичність, алегоризм і символізм поеми. Ідея
вічного пошуку гармонії буття в поемі. Прийом монологу як спосіб саморефлексії
автора.
|
||
118
|
Контрольна робота за творчістю В. Винниченка, П. Тичини.
|
||
119
|
РМ(у). Усний твір на літературну тему.
|
||
120
|
Богдан Лепкий. Огляд життя
і творчості митця.
|
||
121
|
Трилогія про
Івана Мазепу у
3-х томах і
5-ти книгах: «Мотря», «Не
вбивай. Батурин», «Полтава», «З-під Полтави до Бендер.
Крутіж». Іван Мазепа
– як «золота
доба» Гетьманщини.
|
||
122
|
Історичні факти і художній
вимисел у трилогії. Образ степу в романі й в українській літературній
традиції та фольклорі.
|
||
123
|
Образ Мотрі Кочубей як
вияв дилеми між коханням і владою.
|
||
124
|
Ісмаїл Гаспринський. Життєвий
і творчий шлях визначного кримськотатарського педагога, громадського діяча, редактора,
публіциста, письменника (оглядово). Видавнича діяльність. Газета «Терджиман».
Педагогічна діяльність. Просвітянський рух народів ісламського Сходу ‒
джадидизм.
|
||
125
|
Історичне оповідання
«Арслан киз» («Дівчина-левиця») як прояв культурної емансипації
кримськотатарського народу.
|
||
126
|
Гульджемал – дочка Іззета-аги
із Учтурфана – головна героїня твору, мусульманський аналог французької
народної героїні Жанни д’Арк.
|
||
127
|
Головний конфлікт
оповідання; новаторство і значення творчості І. Гаспринського для культурного
і суспільного життя кримськотатарського народу.
|
||
128
|
Література рідного краю
|
||
129
|
Література рідного краю
|
||
130
|
ПЧ. М. Коцюбинський «Що записано в книгу життя».
|
||
131
|
Контрольна робота за творчістю Б. Лепкого та І. Гаспринського.
|
||
132
|
РМ (у) Захист проекту «Улюблений літературний твір», «Мій улюблений
літературний персонаж.»
|
||
133
|
РМ (п) Складання новели про український народ або з історії кохання.
|
||
134
|
Повторення та узагальнення
вивченого у 10 класі.
|
||
135
|
Підсумковий урок.
|
||
Календарне
планування з української мови 10 клас
(профільний рівень)
|
Пор. №
|
Зміст програмового матеріалу
|
Дата
|
Примітки
|
|
Мова як суспільне явище
|
|||
|
1.
|
Українська мова як одна з
індоєвропейських мов. Українська мова в колі слов’янських мов. Ознаки самобутності
української мови. Особливості мовця, чарівність мови.
|
|
|
|
2.
|
Мова як знакова система і
суспільне явище. Мова і держава. Українське законодавство про мову. Мовна ситуація
в державі. Мовнi обов’язки громадян. «Мовний суржик», його причини. Проблеми
екології української мови.
|
|
|
|
3.
|
Урок мовленнєвого розвитку.
Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування.
Вербальні й невербальні засоби спілкування.
|
|
|
|
4.
|
Поняття про колорит мовлення:
урочисте, ввічливе, офіційне, інтимно-ласкаве, фамільярне, гумористичне, сатиричне
мовлення. Словник-довідник з культури української мови.
|
|
|
|
5.
|
РЗМ. Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача.
Мовленнєва тактика. Мовні засоби мовленнєвої ситуації. Причини комунікативних
помилок.
|
|
|
|
6.
|
Культура усного і писемного
мовлення, питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів,
учених, письменників.
|
|
|
|
7.
|
Урок мовленнєвого розвитку.
Комунікативні ознаки мовлення. Поняття про комунікативну доцільність, точність,
ясність, правильність, чистоту, логіку, послідовність, образність,
виразність, естетичність мови.
|
|
|
|
З історії розвитку української мови
|
|||
|
8.
|
Основні етапи формування і
розвитку української національної мови.
|
|
|
|
9.
|
РЗМ. Написання тексту публіцистичного стилю
|
|
|
|
10.
|
Поява писемності у східних
слов’ян. Створення слов’янського алфавіту. Роль Кирила і Мефодія у становленні
слов’янської писемності. Кирилиця як основа для розвитку слов’янських систем
письма. Види письма в період Київської Русі.
|
|
|
|
11.
|
Короткі відомості з історії
української писемності. «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619). Перша рукописна
граматика української мови Івана Ужевича (1643 р.).
|
|
|
|
12.
|
Особливості розвитку української
мови на сучасному етапі.
|
|
|
|
Сучасна українська мова як вища форма
існування національної мови
|
|||
|
13.
|
Форми існування української
мови (загальнонародна мова, літературна мова, просторіччя, діалект,
професійні різновиди, жаргон, арго).
|
|
|
|
14.
|
Писемна і усна форми
літературної мови.
|
|
|
|
15.
|
Діалекти як історична база
літературних мов.
Територіальні і соціальні
діалекти. Мова міста. Мова села.
|
|
|
|
16.
|
Контрольна робота. Мова як суспільне явище. Українська мова
в Україні. З історії розвитку української мови. Сучасна українська мова як
вища форма існування національної мови (тестування).
|
|
|
|
Фонетика української літературної мови
як учення про її звукову систему
|
|||
|
17.
|
Місце фонетики та орфоепії
в системі мови. З історії української фонетики. Класифікація голосних і
приголосних звуків. Звук мовлення
і фонема. Інваріант,
позиційний варіант фонеми.
|
|
|
|
18.
|
РЗМ. Усний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням (висловленням
власного ставлення до подій, героїв та ін.).
|
|
|
|
19.
|
РЗМ. Контрольний
докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим
завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв та ін.).
|
|
|
|
20.
|
Основні історичні чергування
приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [о] та [е] з
[і]. Чергування [о] і [е] з нулем звука. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч],
[ш], [дж] та [й].
|
|
|
|
21.
|
Чергування [г], [к], [х]
із [ж], [ч], [ш] та [з], [ц], [с].
|
|
|
|
22.
|
Зміни голосних і
приголосних у мовному потоці. Асимілятивні, дисимілятивні процеси,
подовження, спрощення у групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі.
Приставні приголосні. Метатеза.
|
|
|
|
23.
|
Правильна артикуляція і дикція.
Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис.
|
|
|
|
24.
|
Основні випадки чергування
у –в, і – й, з – із – зі (зо).
|
|
|
|
25.
|
РЗМ. Повторення вивченого про публіцистичний стиль. Усний переказ
тексту публіцистичного стилю
|
|
|
|
Українська орфоепія як учення про систему
загальноприйнятих правил української літературної вимови
|
|||
|
26.
|
Основні норми сучасної
літературної вимови. Особливості вимови голосних, деяких приголосних звуків
та сполучень їх (гортанного і проривного звуків [г] і [ґ], сонорних, [дж], [дз],
шиплячих [ж], [ч], [ш], задньоязикових [г], [к], [х], груп приголосних
(уподібнення, спрощення), м’яких і пом’якшених, а також подовжених
приголосних).
|
|
|
|
27.
|
Соціолінгвістичні фактори,
що впливають на вимову людини. Основні джерела нормативного мовлення. Мова масмедіа.
Сценічна мова. Особливості вимови імен та по батькові.
|
|
|
|
28.
|
РЗМ. Написання есе. Контрольне есе.
|
|
|
|
29.
|
Інтонаційні особливості українського
мовлення. Наголос в українській мові, його види, роль у розрізненні слів та
їхніх форм. Паралельне наголошування. Семантико-граматична диференціація
лексем за допомогою наголосу.
|
|
|
|
30.
|
Повноголосся як одна з
основних характеристик української вимови. Вимова слів з апострофом.
|
|
|
|
31.
|
Орфоепічна норма.
Особливості використання орфоепічного словника.
|
|
|
|
32.
|
Контрольна робота. Фонетика української літературної мови
як учення про її звукову систему. Українська
орфоепія як учення про систему загальноприйнятих правил української
літературної вимови (різнорівневі
завдання)
|
|
|
|
Українська графіка. Українська
орфографія як учення про систему
загальноприйнятих правил написання слів
|
|||
|
33.
|
Cкладні випадки вживання
м’якого знака, апострофа.
|
|
|
|
34.
|
З історії становлення і розвитку
української графіки й орфографії. Основні принципи української орфографії.
|
|
|
|
35.
|
РЗМ. Контрольний твір-роздум на суспільно-політичну тему в публіцистичному
стилі.
|
|
|
|
36.
|
Вживання великої літери.
Лапки у власних назвах.
|
|
|
|
37.
|
Написання складних слів
разом, окремо, через дефіс.
|
|
|
|
38.
|
Правопис складноскорочених
слів.
|
|
|
|
39.
|
Основні орфографічні норми.
Типові помилки, зумовлені відхиленням від орфографічної норми. Нововведення в
українському правописі.
|
|
|
|
40.
|
РЗМ. Особливості діалогічного мовлення
в різних сферах спілкування. Дебати як форма дискусій. (діалог)
|
|
|
|
41.
|
Складоподіл і правила переносу
слів з рядка в рядок. Графічне скорочення слів. Правопис географічних назв.
|
|
|
|
42.
|
Написання чоловічих і
жіночих імен по батькові, прізвищ.
|
|
|
|
43.
|
Редагування тексту з
орфографічними помилками. Використання орфографічного словника для перевірки написання
слів та їхніх форм. Словник іншомовних слів.
|
|
|
|
44.
|
Написання
слів іншомовного походження. Історичний коментар до різних мовних явищ.
|
|
|
|
45.
|
Контрольна робота (диктант). Українська графіка. Українська орфографія
як учення про систему загальноприйнятих правил написання слів
|
|
|
|
Лексикологія української мови
|
|||
|
46.
|
РЗМ. Особливості аудіювання (слухання). Різновиди аудіювання
(ознайомлювальне, вивчальне, критичне).
|
|
|
|
47.
|
Слово як основна одиниця мови.
Слово і поняття. Системні відношення в лексиці української мови. Семасіологія
як учення про значення слів і виразів. Оцінні властивості слів на позначення
слуху, зору, дотику.
|
|
|
|
48.
|
Багатозначні й однозначні
слова. Пряме і переносне значення.
|
|
|
|
49.
|
Омоніми, види їх:
омоформи, омофони, омографи, міжмовні омоніми. Повні і неповні омоніми.
Поняття про пароніми.
|
|
|
|
50.
|
Лексичні норми. Уживання
слова відповідно до його лексичного значення. Використання тлумачного
словника.
|
|
|
|
51.
|
Мовна надмірність (багатослів’я,
плеоназм, тавтологія) і мовна недостатність. Словники синонімів, антонімів, омонімів,
паронімів. Словник символів.
|
|
|
|
52.
|
Синоніми, види їх,
уживання. Синонімічний ряд. Антоніми, види їх, уживання.
|
|
|
|
53.
|
РЗМ. Написання есе. Контрольне есе.
|
|
|
|
54.
|
Лексика української мови
за походженням. Власне українська лексика. Слова, успадковані з
індоєвропейських та східнослов’янських мовних спільностей. Українізми в лексичному
складі інших мов.
|
|
|
|
55.
|
Запозичена лексика як
джерело збагачення лексичного складу мови. Латинські і грецькі елементи у
складі різних груп лексики. Причини і джерела лексичних запозичень. Слова
іншомовного походження та інтернаціоналізми у складі української мови. Новi
iншомовнi запозичення.
|
|
|
|
56.
|
Кальки. Варваризми.
Старослов’янізми, їхні ознаки, роль у розвитку української мови.
|
|
|
|
57.
|
Лексика української мови
за сферою її використання, стилістичною диференціацією. Загальновживані
слова. Лінгвокультуреми – слова з національно-культурним компонентом
значення. Лексичне багатство діалектної лексики. Етнографізми. Топоніміка й
ономастика у складі
української лексики.
Етимологія.
|
|
|
|
58.
|
Розмовна, просторічна,
емоційно забарвлена лексика. Молодіжний сленг. Екзотизми. Пуризми. Наукова лексика. Філологічні, лінгвістичні,
літературознавчі терміни.
Канцеляризми. Штампи.
|
|
|
|
59.
|
Робота з діалектним словником.
Стилістичне використання канцеляризмів, штампів. Причини порушень лексичних норм.
Явище мовної інтерференції. Словник лінгвістичних термінів.
|
|
|
|
60.
|
Застарілі слова та різновиди
їх. Архаїзми, історизми. Можливiсть вiдтворення духовної культури за
архаїчною лексикою. Неологізми. Загальномовні та авторські неологізми.
|
|
|
|
61.
|
Контрольна робота. Лексикологія української мови (тестування).
|
|
|
|
62.
|
РЗМ. Поняття про текст як продукт мовленнєвої діяльності. Текстоутворювальні
категорії. Закономірності побудови тексту. Інформаційна переробка текстів
різних функційних стилів і жанрів.
|
|
|
|
63.
|
РЗМ. Складання відгуку про твір мистецтва (усно)
|
|
|
|
64.
|
Повторення та узагальнення
вивченого.
|
|
|
|
Пор. №
|
Зміст програмового матеріалу
|
Дата
|
Примітки
|
|
|
Фразеологія як розділ мовознавства
|
||||
|
65
|
РЗМ. Поняття про стилістичну систему
української мови (стилі, підстилі, стилістичні засоби, способи і прийоми організації
стилістичних засобів у тексті). Розмовний стиль, сфера його використання, призначення,
основні ознаки.
|
|
|
|
|
66
|
Фразеологія як розділ
мовознавства. Фразеологічні одиниці української мови. Основні ознаки
фразеологізмів.
|
|
|
|
|
67
|
Джерела української фразеології.
Національна специфіка української фразеології.
|
|
|
|
|
68
|
Прислів’я і приказки, крилаті
вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний
зміст.
|
|
|
|
|
69
|
Фразеологія власне
українського походження. Фразеологізми з античної міфології.
|
|
|
|
|
70
|
Багатозначність, синонімія
та антонімія фразеологізмів.
|
|
|
|
|
71
|
Фразеологія художнього мовлення,
наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Фразеологізми з професійної мови.
|
|
|
|
|
72
|
РЗМ. Складання власного висловлювання на
тему «Мовна особистість в українській літературі, історії»
|
|
|
|
|
Українська лексикографія як розділ
мовознавства про укладання словників
|
||||
|
73
|
Словники як відображення історії
і культури українського народу. Загальні відомості про словники. Основні типи
словників, особливості їхньої побудови. Енциклопедичні, лінгвістичні
(одномовні, двомовні,
перекладні) словники.
|
|
|
|
|
74
|
З історії лексикографії.
Словник Лаврентія Зизанія (1596 р.),«Лексикон» Памви Беринди (1627 р.). Сучасні словники української мови.
Українські електронні словники. Стилістичні засоби лексикографії.
|
|
|
|
|
Морфеміка і словотвір української мови
як учення про будову і творення слів
|
||||
|
75
|
Морфемна і словотвірна структура
слова. Основа похідна і непохідна. Твірна основа.
|
|
|
|
|
76
|
РЗМ. Бібліографічний пошук на тему наукової
роботи із залученням сучасних інформаційно-комунікативних технологій.
Бібліографія.
Анотація (або звіт про
виконану роботу).
|
|
|
|
|
77
|
Урок мовленнєвого розвитку.
Підстилі наукового стилю: власне науковий, науково-навчальний і
науково-популярний та їхособливості.
Основні жанри наукового стилю. Бесіди,
дискусії, повідомлення на наукові теми. Структура текстів різних жанрів.
|
|
|
|
|
78
|
Контрольне есе
|
|
|
|
|
79
|
Основні способи словотвору
в сучасній українській мові: морфологічні й неморфологічні. Словотвір іменників на позначення назв
жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення
прикметникових форм від різних географічних назв.
|
|
|
|
|
80
|
Стилістичне використання
засобів словотвору. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм.
Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, правильна вимова
їх.
|
|
|
|
|
81
|
РЗМ. Трансформація тексту одного стилю в інший.
|
|
|
|
|
82
|
Основні способи творення дієслів,
прислівників. Складні, складноскорочені слова, способи творення та написання
їх
|
|
|
|
|
83
|
Тематична контрольна робота з теми «Фразеологія української мови» та
«Українська лексикографія», «Морфеміка і словотвір»
|
|
|
|
|
Українська морфологія як розділ
мовознавства про частини мови
|
||||
|
84
|
РЗМ. Складання оповіді, казки в народно-розмовній манері.
|
|
|
|
|
85
|
Морфологічні норми. Морфологічні
засоби виразності мови. Граматичні категорії, граматичні значення і
граматичні форми. Основні способи вираження граматичних значень.
|
|
|
|
|
86
|
Повнозначні та службові частини
мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин
мови.
|
|
|
|
|
87
|
Іменник як частина мови.
Лексико-граматичні розряди іменників. Граматичні категорії іменника.
|
|
|
|
|
89
|
РЗМ. Усний докладний переказ тексту з творчим завданням.
|
|
|
|
|
90
|
Категорія числа, її
значення та граматичні засоби вираження. Число іменників. Іменники, що
вживаються в обох числових формах, мають лише форму однини або множини.
|
|
|
|
|
91
|
Особливості роду іменників
– назв осіб за професією, посадою, званням тощо. Стилістичні особливості
іменників середнього і спільного роду.
|
|
|
|
|
92
|
Відмінювання іменників ІІ
відміни. Родовий відмінок іменників ІІ відміни. Невідмінювані іменники.
Стилістичне використання кличного відмінка.
|
|
|
|
|
93
|
РЗМ. Контрольний
твір-стаття в газету на
морально-етичну, професійну тему.
|
|
|
|
|
94
|
Словозмінні паралелі
іменників, їхні стилістичні особливості. Форми іменників О.в. і М.в. з
прийменниками на позначення руху у просторі. Н.в. іменників із сполучниками
як, мов, неначе, мов.
|
|
|
|
|
95
|
Прикметник як частина
мови. Лексико-граматичні розряди прикметників, їхні особливості і
функціонування в мовленні. Перехід відносних прикметників у якісні, присвійних
у якісні і відносні.
|
|
|
|
|
96
|
Ступені порівняння якісних
прикметників, творення їх. Зміни приголосних при творенні ступенів
порівняння прикметників.
|
|
|
|
|
-------
|
|
|
|
|
|
97
|
Повні і короткі форми
прикметників, стягнені і нестягнені форми повних прикметників, особливості
функціонування їх у сучасній
українській мові.
|
|
|
|
|
98
|
Творення відносних і
присвійних прикметників. Відмінювання прикметників.
|
|
|
|
|
99
|
Своєрідність займенника як
частини мови. Розряди займенників за значенням, характеристика їх. Групи займенників.
|
|
|
|
|
100
|
Контрольний докладний переказ тексту художнього стилю.
|
|
|
|
|
101
|
Стилістичні функції
займенників.
|
|
|
|
|
102
|
Відмінювання займенників.
Явище прономіналізації. Правопис займенників. Написання заперечних,
неозначених займенників. Перехід займенників в інші частини мови.
|
|
|
|
|
103
|
Числівник як частина мови.
Формування числівника як частини мови. Число і числівник. Розряди числівників
за значенням, характеристика їх. Групи числівників за будовою.
|
|
|
|
|
104
|
Розряди числівників за значенням,
характеристика їх. Групи числівників за будовою.
|
|
|
|
|
105
|
Синтаксичні функції числівників.
Написання числівників і відчислівникових слів.
|
|
|
|
|
106
|
Відмінювання числівників.
Паралельне використання відмінкових форм числа. Паралельне вживання
числівників з іменниками у непрямих відмінках.
|
|
|
|
|
107
|
Контрольна робота «Українська морфологія як розділ мовознавства» (І частина) диктант із
граматичним завданням.
|
|
|
|
|
108
|
РЗМ. Складання діалогу відповідно до
запропонованої ситуації.
|
|
|
|
|
109
|
Дієслово як частина мови.
Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані, незмінні. Зміни звуків в
особових формах дієслів. Безособові дієслова.
|
|
|
|
|
110
|
Контрольне есе
|
|
|
|
|
111
|
Види дієслів (доконаний і
недоконаний), творення їх, вживання одного у значенні іншого. Часи дієслів (теперішній,
минулий, майбутній), творення їх. Способи дієслів (дійсний, умовний,
наказовий), творення їх.
|
|
|
|
|
112
|
Особливості семантики, граматичні
ознаки дієслів. Дві основи дієслова. Поділ дієслів на дієвідміни. Словозміна дієслів
І та ІІ дієвідміни.
|
|
|
|
|
113
|
РЗМ. Особливості написання статті.
|
|
|
|
|
114
|
Особові, родові, числові
форми дієслів. Перехідні і неперехідні дієслова. Стан дієслова. Зворотні
дієслова. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та
майбутнього часу.
|
|
|
|
|
115
|
Дієприкметник як особлива
форма дієслова. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметників.
Активні та пасивні дієприкметники, відмінювання їх
|
|
|
|
|
116
|
Творення і правопис дієприкметників.
Відмінювання і вживання дієприкметників.
|
|
|
|
|
117
|
Дієприкметниковий зворот. Перехід
дієприкметників у прикметники. Безособові форми на -но, -то.
|
|
|
|
|
118
|
Дієприслівник. Дієприслівники
доконаного і недоконаного виду.
|
|
|
|
|
119
|
Дієприслівниковий зворот.
Творення і вживання дієприслівників.
|
|
|
|
|
120
|
Прислівник як частина
мови. Розряди прислівників за значенням: обставинні й означальні.
Морфологічні типи прислівників.
|
|
|
|
|
121
|
Ступені порівняння
означальних прислівників. Правопис
прислівників і
прислівникових сполучень.
|
|
|
|
|
122
|
Прислівник як частина
мови. Розряди прислівників за значенням: обставинні й означальні.
Морфологічні типи прислівників. Ступені порівняння означальних прислівників.
Правопис прислівників і прислівникових сполучень.
|
|
|
|
|
123
|
Контрольне есе
|
| ||
|
|
||||
|
Службові частини мови, загальна
характеристика їх
|
||||
|
125
|
Прийменник, його особливості.
Групи за походженням та морфологічним складом. Правопис прийменників. Особливості
вживання деяких прийменників. Синонімія прийменників. Перехід повнозначних
слів у прийменники.
|
|
|
|
|
126
|
Сполучники сурядності та
підрядності. Морфологічні типи
сполучників.
|
|
|
|
|
127
|
Правопис сполучників.
Особливості вживання деяких сполучників. Перехід повнозначних слів у сполучники.
|
|
|
|
|
128
|
РЗМ. Побудова розповіді на соціокультурну
тему.
|
|
|
|
|
129
|
Частка, функції часток,
групи за значенням. Правопис
заперечних часток.
|
|
|
|
|
130
|
Частка, функції часток,
групи за значенням. Правопис
заперечних часток.
Тренувальні вправи.
|
|
|
|
|
131
|
Зв’язка. Вигуки, ознаки та
розряди їх. Правопис вигуків і особливості вживання. Розділові знаки у реченнях
з вигуками. Звуконаслідувальні слова.
|
|
|
|
|
132
|
Функції модальних, заперечних
часток. Естетична цінність часток і звуконаслідувань. Стилістичні функції
вигуків. Національні етикетні вигуки.
|
|
|
|
|
133
|
РЗМ. Конспект прочитаного (художнього
твору, публіцистичної та науково-популярної статті). Тематичні виписки, план
(складний), тези.
|
|
|
|
|
134
|
Усний контрольний твір на суспільно-політичну тему.
|
|
|
|
|
135
|
Контрольна робота Українська морфологія як розділ
мовознавства (ІІ частина)
(тестування).
|
|
|
|
|
136
|
РЗМ. Написання доповідей, рефератів,
анотацій, тез, рецензій з навчально-наукової проблеми. Спільне і відмінне між
ними. Редагування.
|
|
|
|
|
137
|
РЗМ. Виступ на зборах, семінарах, конференції.
|
|
|
|
|
138
|
Урок мовленнєвого розвитку.
Електронний лист. Смс-повідомлення.
|
|
|
|
|
139
|
Повторення вивченого в 10
класі.
|
|
|
|
|
140
|
Підсумковий урок
|
|
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар